Угода про асоціацію з ЄС. Наслідки для України

Ігор Тодоров – історик-міжнародник, директор Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції Ужгородського національного університету, директор Інформаційного центру Європейського Союзу УжНУ. Крім того, він заступник голови координаційної ради Громадської Ліги «Україна-НАТО». Професор Тодоров багато років займається євроінтеграційними процесами і спостерігає за діями України в цьому напрямку.

Нещодавно набула чинності в повному обсязі Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Та сама, через непідписання якої В.Януковичем постав Євромайдан і почалася Революція гідності. Проте більшість розділів Угоди почали діяти наприкінці 2014 року, після підписання у березні 2014 політичної частини. В червні 2014 р. – була підписана економічна частина, яка почала діяти з 1 січня 2016 року.

Багатьох цікавить суто прагматичне питання, що означає набуття чинності Угоди про асоціацію для простого українця?
Угода про асоціацію з Європейським Союзом – це дуже об`ємний  документ: найбільший міжнародний договір який будь коли укладала Україна, до речі так само як і Європейський Союз. Його англомовна його версія налічує 2135 сторінок. Втім, десь 90% угоди – додатки в яких знаходяться правила встановлення та скасування відповідних квот і перелік мит.

Угода має  за мету поступове політичного та економічне зближення України з ЄС. В ній визначені реформи які для цього необхідно запровадити. З 2014 року Україна здійснила певні кроки спрямовані  на реалізацію Угоди. Намічені судова та правоохоронна реформи, децентралізація влади. Просування йде, але дуже повільно.  Ще мають бути зреалізовані такі напрями реформування, як  виборча система, державне управління, система національної безпеки та оборони, охорона здоров’я, освіта тощо.

За останні 3 роки ЄС  впевнено зайняв перше місце серед торговельних партнерів України (понад 41 % від загального обсягу торгівлі). Крім того, експорт України до країн ЄС з 2016 року зріс на чверть. Продають туди товари близько 300 українських підприємств. Лідерами у зростанні експорту до ЄС першої половині 2017 року є продукція АПК та харчової промисловості (42%), продукція металургійного комплексу (23 %) та машинобудування (11%). Україна стала однією з трьох провідних країн-постачальниць продовольства до ЄС. В експорті послуг до ЄС попереду такі українські галузі як транспорт,  ІТ-технології та комунікації. За перше півріччя 2017 року експорт товарів і послуг до ЄС зріс на 22,8% порівняно з аналогічним періодом 2016 року і склав $9,4 млрд.
Розмови про європейську інтеграцію у  нас ніколи не були в дефіциті. Вони тривають вже майже 20 років, з затвердження Президентом Л.Кучмою  Стратегії інтеграції України до ЄС ще в 1998 році. Всі можновладці з того часу намагаються бачити якісь позитивні кроки, пишаються ними і очікують від ЄС чіткого сигналу.  Не дивно, що і на День Незалежності Президент П.Порошенко підкреслив, що дорога у нас одна – широкий євроатлантичний автобан, який веде до членства в Європейському Союзі та НАТО. Проте, президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер не зовсім зрозумів заяву Порошенка і нагадав, що Україна не є членом ЄС та НАТО, що радо підхопили російські ЗМІ.

Виконання угоди про асоціацію спроможне змінити країну. Але поки імплементація відбувається занадто повільно. 126 директив ЄС Україна повинна була запровадити у вітчизняне законодавство минулого року. Віце-прем’єр з євроінтеграції Іванна Клімпуш-Цинцадзе зазначала, що імплементовано лише лише 36, з них 23 – повною  мірою. В усіх секторах визначених угодою про асоціацію виконання плану реформ йшло зі значним відставанням.

При тому варто визнати, реальне просування виконання Угоди, значною мірою відбувається через  прямий зовнішній тиск європейських партнерів та опосередкований тиск українського громадянського суспільства. Варто підкреслити, що з 1 вересня, європейці отримали юридичне право офіційно піднімати питання про результативність виконання Угоди Україною. Тому безальтернативним є ретельне, належне та системне виконання.

Основними вадами імплементації є відсутність політичної волі для виконання угоди на рівні президента, прем’єр-міністра, незацікавленість різних політичних та економічних груп в адаптації законодавства до права ЄС, викривлення норм європейських директив, брак кадрів належної кваліфікації.

Варто призупинити пусті розмови про членство в ЄС. А зосередитися на виконанні умов Угоди про асоціацію. Бо без конкретних здобутків на цьому шляху наявність чи відсутність в якісь документах натяків на перспективу приєднання до Європейського союзу позбавлені сенсу. З одного боку Копенгагенські критерії щодо кандидатів до ЄС ніхто не відміняв, а критерії доволі жорсткі. З іншого, мало хто з нових членів ЄС (що вступили в 2004 році і пізніше) цим критеріям відповідав повною мірою. Але всі вони мали потужну і консолідовану політичну волю влади і суспільства до успішної власної інтеграції до ЄС (складовою частиною чого була ефективна імплементація їхніх угод про асоціацію). Цю волю бачили партнери в Європейському Союзі і теж йшли назустріч.

Отже, пересіченим громадянам не варто очікувати миттєві результати від набуття чинності Угоди про асоціацію. Навпаки всіх нас чекає тривала і цілеспрямована праця. Спочатку має бути побудована Європа в Україні, а потім Україна буде в Європі.

Звісно – інституціонально, в Європейському Союзі. Бо те, що Україна європейська країна ні кого заперечень не викликає. Недарма ж географічний центр Європи – в Рахівському районі Закарпатської області. Це вирахували ще науковці Австро-Угорщини.

Ігор Тодоров, Ужгород

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *